Минули роки...вже 35... Роки промайнули... І ліс ожив! Дуби зазеленіли. Та тільки люди лиха не забули, Коли столітні сосни порижіли... Вернулися веселики додому. На них чекали всі: дорослі й діти. Нажаль, у цім розбурханім огромі Чорнобильське відлуння не спинити... Хоча весна квітує і сміється, І в небесах луна лелеча пісня - Полинний біль у серці відгукнеться, Бо розділив Час на "До..." і "Після..."